Ціна тіньового ринку алкоголю: держбюджет недоотримує 9 млрд грн на рік

Внаслідок неналежної роботи держорганів, держбюджет недоотримує на рік 9 млрд грн від неоподаткування нелегальної лікеро-горілчаної продукції.

Про це повідомляє Рахункова палата у Звіті щодо результатів аудиту ефективності планування та результативності контролю за повнотою нарахування та своєчасністю надходження акцизного податку з алкогольних напоїв до держбюджету.

Ми вирішили висвітлити в що обходиться тіньовий ринок лікеро-горілчаної продукції держбюджету країни.

Масштаби нелегального ринку алкоголю

Державні органи упродовж 2019 – 2020 років та 9 місяців 2021 року не забезпечили дієвої системи контролю у сфері виробництва та обігу спиртного. Такі дії, чи бездіяльність, створило передумови для існування тіньового ринку алкоголю й призвело до ненадходжень акцизного податку до державного бюджету.

Згідно з інформацією Державної податкової служби України, обсяги виробленої лікеро-горілчаної продукції у 2020 році проти показників 2019 року збільшились майже на 11%.  Виноробна продукція та обсяги солодового пива зменшились на 13% та 0,5% відповідно.

Водночас імпорт лікеро-горілчаної продукції збільшився майже на 45%. Зростання виноробної продукції спостерігається удвічі, пива – на понад 11%. Про це повідомляє Держмитслужби.

До державного бюджету за період 2019 – 2020 року та 9 місяців 2021 року надійшло майже 42 млрд грн акцизного податку з алкогольних напоїв, імпортованих та вироблених в Україні. Утім, варто зазначити, його питома вага в загальній сумі податкових надходжень зменшилася з 1,9% у 2018 році до 1,6% за 9 місяців 2021 року.

Ринок тіньового алкоголю

Згідно з оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, частка тіньового ринку спиртних напоїв в Україні становить понад третину загального обсягу ринку алкоголю та більш ніж половина ринку міцних напоїв.

Оподаткування нелегально виготовленої та ввезеної лише лікеро-горілчаної продукції може поповнити державний бюджет від акцизного податку розрахунково на рівні 9 млрд грн на рік, зазначають аналітики Рахункової палати.

Діяльність держорганів та тіньовий ринок

Унаслідок неналежної роботи Міністерства фінансів і Державної фіскальної служби (ДПС), до цього часу не забезпечено в повному обсязі впровадження автоматизованої системи контролю «Електронна акцизна марка».

Щоб вона повністю запрацювала автоматизована система контролю «Електронна акцизна марка», необхідно, зокрема, внести зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, зазначають у Рахунковій палаті.

Також залишається належним чином законодавчо не врегульоване питання торгівлі алкогольними виробами через мережу Інтернет. Внаслідок цього високими є ризики реалізації алкогольної продукції неповнолітнім, адже неможливо достовірно визначити вік покупця.

Низка державних органів, зокрема ДФС, ДПС, Держмитслужба не забезпечили належної міжгалузевої координації з питань адміністрування акцизного податку з алкогольних напоїв, дієвого контролю за їх виробництвом та обігом. Відповідно, це створило передумови для нелегального виробництва та обігу цієї продукції та, як наслідок, до втрати  надходження відповідного податку до держбюджету.

Порушення ліцензування

Результати аудиту  відобразили факти  звітування про обсяги здійснених операцій виробниками, імпортерами та гуртовими торговцями алкогольними напоями, у яких не було чинної ліцензії на право проведення такої діяльності.

Окрім цього були виявлені випадки незастосування територіальними органами ДПС штрафних санкцій за неподання, або несвоєчасне подання таких звітів та їх подання з недостовірними даними.

Згідно з результатами документальних перевірок територіальними органи ДПС додатково нарахували майже 59 млн акцизного податку, з яких до бюджету сплачено 0,5%, зазначають в Рахунковій палаті.

За відповідний період 2019 – 2020 року та 9 місяців 2021 року борг з акцизного податку на алкогольні напої зріс майже на 6%, і досяг 420 млн гривень. Внаслідок списання безнадійного податкового боргу з цього податку погашено 10 млн грн, коштами сплачено близько 6 млн гривень.

Міністерство фінансів несвоєчасно затвердило порядок планування митними органами документальних виїзних перевірок, відтак упродовж 2020 року Державна митна служба їх не планувала та не проводила. Упродовж 9 місяців 2021 року територіальні органи Держмитслужби здійснили лише дві документальні перевірки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснювали операції з алкоголем, за результатами яких здійснили донарахування 2,6 млн грн, з них до держбюджету сплачено 0,8%.

Контроль органами Держмитслужби (ДФС) за незаконним переміщенням спирту та алкогольних напоїв був малоефективним. В підсумку 2 років і 8 місяців митники вилучили понад 158 тис. л спирту, понад 25 тис. л алкогольних напоїв та понад 2 млн предметів, схожих на марку акцизного податку. Утім, майже 74% обсягів вилученої спиртової речовини повернули власникам згідно з рішенням суду. Це свідчить про необґрунтованість окремих рішень митних органів, а також непродуктивність витрат коштів держбюджету на сплату судового збору за цими справами.

На ефективність контролю впливає відсутність повноцінного програмного забезпечення. Внаслідок недосконалості програмного забезпечення інформаційного блоку моніторингу марок акцизного податку, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби, інспектори на митних постах й нині здійснюють контроль руху марок акцизного податку здебільшого в паперовому вигляді, що знижує його ефективність.

Досвід інших країн

Слід зазначити, оцінюючи досвід інших країн, зокрема США та Канади у регулюванні обігу алкогольних напоїв свідчить про переважне застосування стратегії державної монополії на виготовлення чи/та реалізацію алкогольних напоїв, а також ліцензування певних етапів господарської діяльності у досліджуваній сфері. Як і в країнах Північної Америки, так і в Україні діє система ліцензування діяльності з виробництва та продажу алкогольних напоїв та неофіційної державної монополії. Однак українська практика застосування цих інструментів дає підстави стверджувати, що вони мають викривлений характер. Наявність монополії, хоча й номінальної, призводить до викривлення функцій контролю державних органів, зловживання службовим впливом посадових осіб, незаконного впливу на ринок та учасників ринкових відносин. Саме виявлення розбіжностей у механізмах застосування зазначених стратегій між Україною та країнами Північної Америки може сприяти підвищенню ефективності та результативності реалізації національної політики у зазначеній сфері. Досліджуючи досвід регулювання виробництва та обігу алкогольної продукції в європейських країнах, необхідно зазначити, що рівень обігу незаконного алкоголю там є значно нижчим, ніж в Україні, у 2–3 рази.

Отже, в підсумки варто зазначити, міжнародний  досвід протидії незаконному виробництву та обігу алкогольної продукції, свідчить, що політика різних країн у сфері протидії розповсюдженню нелегальної алкогольної продукції має свої особливості, однак всі вони ґрунтуються передусім на грамотній та дієвій стратегії контролю за виробництвом і обігом легальної алкогольної продукції, а також на якості її виготовлення та реалізації на внутрішньому ринку. Значну роль у боротьбі з тіньовим ринком відіграє скорегована та продумана податкова політика, яка покликана не лише поповнювати держбюджет, а й дотримуватися балансу між інтересами виробників та споживачів, суспільної потреби у підтримці галузей промисловості й регіонів, зайнятості населення та інших пріоритетів соціально-економічної політики. У розвинутих країнах увага також зосереджується на проблемі здоров’я населення, забезпечення громадського правопорядку, формування культури помірного рівня вживання алкоголю, враховуючи негативні наслідки його зловживання. Найбільш розповсюдженим методом обмеження доступності алкогольних напоїв у світі є ліцензування його виробництва, зберігання, транспортування та продажу. Понад 40 країн використовують ту чи іншу систему ліцензування.