Rand: Як між собою пов’язані екстремізм та реабілітація від наркозалежності

Насправді, зв'язок безпосередній. Це підтверджують і дані про ознаки наркозалежності, і розмови із колишніми білими супрематистами

Американський дослідницький центр Rand опублікував дослідження перспективи боротьби із екстремізмом "Що профілактика та лікування наркозалежності може розповісти нам про боротьбу з насильницьким екстремізмом". Команда авторів сміливо припускає на базі низки схожих досліджень, що екстремізм та насильство на расовій основі можна спробувати якщо не припинити, то зменшити, позичаючи досвід боротьби із наркозалежністю. Обидва явища мають спільні початки, тому способи боротьби теж можна поєднати.

У попередньому дослідженні Rand 2021 року "Насильницький екстремізм в Америці: інтерв’ю з колишніми екстремістами та їхніми сім’ями щодо радикалізації та дерадикалізації", дослідники побачили, що велика частина колишніх екстремістів й далі прагнули повернутись до полишеної в минулому ідеології. При цьому, вони усвідомлювали її шкоду для себе та оточуючих.

Як зазначають автори, раніше вже проводили схожий аналіз. У дослідженні 2017 року (Simi et al., 2017) опрацювали набір даних про 89 колишніх представників білих супрематистів у США і помітили, що "тривала" прихильність до ідеології білих расистів зберігалася довго після відходу від екстремістських груп.

Дослідники помітили, що цю стійку ідентичність і пов’язану з нею ідеологію можна охарактеризувати як залежність і вона може проявлятися в небажаних для самого колишнього екстреміста і ситуативних екстремістських думках, емоціях і фізичних реакціях. Тобто екстремізм як залежність має схожі до фізичної залежності риси.

Читайте також: AP: Криптовалюта допомагає ультраправим терористам залишатись непоміченими в мережі

Паралелі між залежністю від психоактивних речовин і насильницьким екстремізмом

Все більше даних свідчить про те, що участь у насильницькому екстремізмі часто схожа на залежність від психоактивних речовин і що ця схожість досвіду, ймовірно, підтримується загальними нейробіологічними шляхами. Це підтверджується сімома основними доказами: роль умовних сигналів, нейробіологія помсти, роль стресу в компульсивній поведінці, особливості хронічного захворювання, супутні психічні захворювання, роль соціальних відносин і закономірності в географічних детермінантах.

Умовні сигнали

Це тригери навколишнього середовища, які викликають бажання або сильний потяг до поведінки, яка колись була пов’язана з винагородою. Умовні сигнали і вживання речовин гарно поєднують між собою експериментальні моделі поведінки тварин. Під час досліджень, гризунів часто вчать, наприклад, натиснути на важіль в обмін на вливання психоактивних речовин, таких як кокаїн або опіати. Потім наркотики перестають пропонувати.

Ці дослідження показують, що тварини відновлюють поведінку, яка є по суті пошуком наркотиків (наприклад, натискаючи на важіль й далі), коли вони піддаються впливу умовного світла, яке раніше поєднувалось із самовведенням речовини.

Те саме спостерігається і під час дослідження людей із залежністю. Ті, хто лікується від зловживання психоактивними речовинами, відчувають посилену тягу до наркотиків, коли піддаються візуальним сигналам, пов’язаним із колишніми умовами вживанням наркотиків. Інші дослідження показують, що поведінка, викликана такими сигналами і пов’язана з пошуком наркотиків, призводить до рецидиву.

Дані з досліджень осіб, які були залучені до насильницьких екстремістських рухів, свідчать про те, що умовні сигнали відіграють велику роль у радикальному екстремізмі, як одна із описаних історій, коли колишній екстреміст побачив у фільмі зображення нацистського прапору і відчув "мурашки" та колишні емоції від приналежності до білих супрематистів. Тобто ця залежність визначається не лише фізичними відчуттями.

Нейробіологія помсти

Як і у випадку з потягом, пов’язаним з речовинами та залежністю, помста може стати всепоглинаючим потягом, який тимчасово задовольняється лише шляхом конкретних дій, тобто заподіянням шкоди уявному джерелу образи.

Процес звикання, властивий цьому циклу потягу та бажання насичення, може поступово переходити від цілеспрямованих процесів винагороди, які зосереджені на заподіянні шкоди ворогу, до компульсивної поведінки, яка пов’язана із самим лише образом. В результаті залучення до радикальних екстремістських думок і дій швидко може викликати звикання та його самопідкріплення.

Роль стресу в компульсивній поведінці

Дослідження наркоманії на тваринах показали, що стрес активізує тягу до вживання наркотиків. Наприклад, у ході дослідів виявили, що гризуни постійно відновлюють раніше зниклу поведінку при пошуку наркотиків під час стресу.

Науковці (Simi et al., 2017) підкреслили таку ж можливу роль стресу у рецидиві насильницького екстремізму в людей. Автори докладно описали "дражливу, але відносно буденну ситуацію", коли колишня прихильниця білого супрематизму посварилась з касиром латиноамериканського походження в ресторані швидкого харчування. Вона вважала, що касир ігнорує прохання колишньої екстремістки замінити їжу і настільки розлютилась, що вилаяла касира, вигукуючи "white power" і кидала нацистське вітання рукою.

Пізніше ця особа пошкодувала про свою поведінку і відчула, що вона " вийшла з-під контролю". Проте у момент гніву повернення до старої поведінки та (тимчасово) до старої ідеології дозволило колишній екстремістці повернутися до періоду, коли вона почувалася могутньою. У цьому випадку гострий тригер рецидиву екстремізму спровокувало відчуття ігнорування або безсилля, що є важливим для радикалізації загалом. Дослідження Rand та ще ряд інших відзначили, що відчуття соціальної маргіналізації є важливою частиною процесу радикалізації.

Особливості хронічного захворювання

Ключові ознаки залежності від речовин подібні до ознак інших хронічних захворювань, таких як цукровий діабет, астма чи гіпертонія. Усі вони є довгостроковими, прогресуючими станами, які зберігаються протягом усього життя. Також, як і інші хронічні захворювання, залежність має спадковий компонент.

Хоча зловживання психоактивними речовинами та залежність як така невиліковні до кінця, симптомами можна керувати. Подібним чином особи, у тому числі опитані в дослідженні американсього центру, "дерадикалізувались" та залишили екстремістські групи та відмовилися від екстремістських ідеологій. Однак деякі повідомляють, що їх втягує назад до тих ідеологій через роки чи навіть десятиліття після полишення радикальних поглядів поза їх приналежністю до таких груп.

Супутні психічні захворювання

Люди із залежністю від психоактивних речовин мають високий рівень ймовірності отримати інші психічні захворювання, або вже мали такі до залежності. Дослідження Rand переважно білих екстремістів-націоналістів задокументувало, що 17 із 32 осіб повідомляли про проблеми із психічним здоров’ям у минулому, які заважали протягом усього життя людини.

Деякі визначили симптом "приголомшливий гнів" як рушій приєднання до екстремістських організацій. Травма або посттравматичний стресовий розлад, вживання психоактивних речовин і проблеми з фізичним здоров’ям згадувалися трохи рідше.

Інші дослідження також відзначають цю закономірність. Харріс-Хоган, Доусон та Амарасінгам 2020 року відзначили, що в їхньому дослідженні серед джихадистів в Австралії та Канаді спостерігався напрочуд високий рівень психічних розладів, особливо серед тих, хто діяв самостійно.

Інші дослідники у ході глибинних інтерв’ю із 44 прихильниками білого супрематизму виявили, що 57% їхньої вибірки повідомили про проблеми з психічним здоров’ям до або під час участі в екстремістській діяльності, а 62% сказали, що раніше намагалися скоїти самогубство або серйозно розглядали такий варіант.

Роль соціальних відносин

Соціальні стосунки відіграють важливу роль як у залежності від психоактивних речовин, так і в залежності від ненависті. Вони впливають на вживання наркотиків двома способами. По-перше, зв’язки з іншими особами, які вживають наркотики впливають на мотивацію людей почати вживання. Крім того, такі контакти забезпечують доступ наркотиків.

По-друге, у міру того, як індивідуальне вживання наркотиків переходить у залежність, соціальні відносини розвиваються так, щоб підтримувати вживання. Так зв’язки з іншими споживачами наркотиків посилюються, а з тими, хто не вживає, слабшають.

Подібні фактори впливають на тих, хто займається насильницьким екстремізмом та відчуває ненависть до конкретної групи людей. Багато досліджень характеризують, як радикалізація в екстремістських групах є за своєю суттю соціальним актом. Вона проходить під значним впливом зв’язків з іншими, які вже радикалізувалися або корадикалізуються.

Закономірності в географічних детермінантах

Незалежно від особистих властивостей, основні характеристики сусідства, такі як середній дохід району, в якому живеш і розподіл доходів у цьому районі корелюють із вживанням психоактивних речовин і розладами, пов’язаними з їх вживанням.

Географічні детермінанти, тобто яке в людини сусідство, є частиною так званого капіталу відновлення. Це термін, який є частиною індивідуальних і соціальних ресурсів людини, які можуть допомогти їй почати та підтримувати реабілітацію від накротичної залежності. Атрибути сусідства, включаючи сприйняття безпеки, є частиною цього капіталу відновлення та впливають на результати лікування.

Деякі науковці (Medina et al., 2018) визначають "регіони ненависті" в Сполучених Штатах на західному та східному узбережжі і в центральній частині США. Вони стверджують, що "менше різноманітності, більше бідності, менше змін серед населення та освіти корелюють з більшою кількістю груп ненависті".

Читайте також: Reuters: В мережі посилюють боротьбу з екстремістським контентом​

Залежність від психоактивних речовин і насильницький екстремізм проявляються унікальними способами, але мають кілька спільних факторів, які підвищують індивідуальну вразливість і зберігають моделі шкідливої ​​поведінки. Оскільки схожість таки існує, можна застосувати уроки дослідження та лікування залежностей до боротьби проти ненависті та насильницького екстремізму.

Допомогти можуть кілька практик у первинній профілактиці для скорочення кола осіб, які потенційно можуть бути вразливими до вербування екстремістами. Є переконливі докази того, що раннє втручання має довгостроковий вплив на вживання психоактивних речовин. Зокрема, йдеться про спеціальну гру (Good Behavior Game) для заняття в молодших класах, яка може зменшити схильність до зловживання психоактивними речовинамиу молодому віці. Також науковці помітили, що гра знижує ризик скоєння насильницьких злочинів. 

Good Behavior Game – гра, за якої клас ділять на команди для виконання завдань на уроці і за хорошу поведінку та виконане завдання команда отримує бали, за порушення спокою – бали віднімають. Гру також можуть виграти всі команди.

Крім того, визначення структурних характеристик мікрорайонів, які сприяють зловживанню психоактивними речовинами та екстремізму і безпосередня боротьба з ними також може бути важливою стратегією запобігання, але необхідні додаткові дослідження, щоб вивчити вплив географічно орієнтованих ініціатив, стверджують автори дослідження.

Якщо глянути на спроби боротьби з тероризмом і спроби протистояти наркозалежності, в обох випадках каральні підходи, які ще більше стигматизують або маргіналізують цих осіб часто мають зворотний ефект, що призводить до погіршення проблеми. В обох випадках нові підходи, які включають орієнтацію на громаду, зменшення шкоди та радикальне прощення показують багатообіцяючу можливість розв’язати проблеми із залежностями.