“Розбіжності, тероризм та COVID-19”. Чому китайськва ініціатива “Один пояс, один шлях” зазнає поразки у Пакистані

Згідно даних ООН, експорт Китаю до Пакистану скорочується після піку в 15 мільярдів доларів у 2017 році.

Головну дорогу, що веде до пакистанського порту Гвадар заблокували тисячі місцевих жителів, які вимагають елементарних зручностей, зокрема води та електроенергії, а також доступу до моря для рибалок. Такі дії пакистанців зумовлені наслідками запуску двосторонніх проектів розвитку інфраструктури в рамках ініціативи "Один пояс, один шлях". Про це повідомляє asia.nikkei.

"Не було жодної вигоди від китайсько-пакистанського економічного коридору для місцевих постачальників запчастин та інших. Пакистан від цього не виграв, оскільки для проектів CPEC практично все імпортується з Китаю" – сказав місцевий бізнесмен Адам Кадір Бакш.

Президент Ради розвитку сільських громад Гвадара Насір Сограбі сказав, що Китай закуповує пісок та гравій на місцях лише для будівельних проектів, а вся інша сировина імпортується з Китаю, залишаючи дуже мало для місцевої промисловості"

Розвиток порту Гвадар як компонента китайської ініціативи "Один пояс, один шлях" не забезпечив очікуваного рівня переміщення вантажів за останні п’ять років.

Зазначимо, що CPEC – це флагманський компонент ініціативи "Один пояс, один шлях" вартістю 50 мільярдів доларів, який включає побудову електростанцій, промислових кластерів, а також оновлення доріг і залізниць. Близько половини грошей, закладених Китаєм, уже інвестували в міжбюджетне кредитування, підвищивши економічне зростання Пакистану понад 5% у 2017 та 2018 роках. Але ті, хто не отримав користі від китайської щедрості, втрачають надію та стають неспокійними.

За даними Державного банку Пакистану, китайські  інвестиціїї у кварталі, який завершився у вересні, становили лише 76,9 мільйонів доларів у порівнянні зі 154,9 мільйона доларів у тому ж кварталі минулого року.

Не враховуючи 2019 фінансовий рік, який включав загальні вибори, приплив склав 757 мільйонів доларів – найменший показник з 2015 року. Уповільнення китайського ринку також помітно в показниках торгівлі Пакистаном. 

Згідно даних Організації Об’єднаних Націй, експорт Китаю до Пакистану скорочується після піку в 15 мільярдів доларів у 2017 році. Існує чітка тенденція до зниження торгівлі промисловими товарами та матеріалами. Залізо та сталь, які є вирішальними для розвитку інфраструктури, постійно знижувалися на 40% у період з 2016 по 2020 рік.

Натомість експрем’єр-міністр Наваз Шаріф заявив, що CPEC допоміг усунути критичний дефіцит виробництва електроенергії в Пакистані, а виконавчий директор аналітичного центру Tabadlab Мошарраф Заіді, сказав, що CPEC потужно вплинула на міський і автомобільний транспорт і допомогла у будівництві численних доріг, що з'єднують села.

"Жоден двосторонній партнер Пакистану не був таким центральним в економічній історії країни, як Китай і структура CPEC", – додав Заіді.

Проте є ряд проектів, які зупинилися. В тому числі зупиничя проект залізниці "Перша головна лінія" зі сполученням Карачі-Пешавар – найдорожчий проект CPEC вартістю 6,8 мільярдів доларів. Китай мав позичити 6 мільярдів доларів, але невирішені розбіжності між двома урядами тривали понад рік, і проект залишився заморозили.

Через розбіжності між двома сторонами і відбувається скорочення китайських інвестицій та експорту до Пакистану. Ісламабад стурбований вартістю китайських проектів., Помічник прем'єр-міністра Пакистану з питань енергетики та нафти Табіш Гаухар заявив, що енергетичний проект CPEC на 25% дорожчий за міжнародну норму.

"Посол Китаю поскаржився мені на те, що ви знищили CPEC, і за останні три роки не було зроблено жодної роботи" – звявив голова постійної комісії Сенату з планування та розвитку Салім Мандвівала на засіданні комітету після того, як китайські дипломати та китайські чиновники захищали 135 китайських компаній, що працюють у Пакистані.

Читайте також:  Прихована сила китайської пропаганди

У свою чергу науковий співробітник Школи міжнародних досліджень С. Раджаратнама в Сінгапурі Джеймс М. Дорсі розповів, що Китай став обережнішим загалом і щодо Пакистану і багато інвесторів, більше дивляться на рентабельність інвестицій, ніж раніше».

Дорсі вважає, що поворотний момент для Китаю настав на початку 2020 року з пандемією COVID-19 і триваючими торговими суперечками. Іншою важливою причиною зменшення фінансування стала зростаюча кількість іноземних урядів, які не встигають за виплатами.

Причинами уповільнення можуть бути й інші фактори. Завдяки роботі нових електростанцій, встановлена ​​потужність Пакистану досягла майже 40 000 мегават, тоді як максимальний попит на електроенергію становить 25 000 МВт. Однак терористичні атаки проти китайських інтересів також мали жахливий вплив на економічне співробітництво. Зовсім нещодавно дев'ять громадян Китаю були вбиті терористами поблизу гідроелектростанції Дасу на північному заході Пакистану.

Відсутність реагування Пакистану пригнічує "апетит" Китаю до нових проектів, а безладне виведення США з Афганістану та повернення талібів до Кабула можуть ще більше посилити невизначеність.

Читайте також: Пакистан і Китай надають допомогу Афганістану і домовляються про співпрацю з Талібаном – Reuters

Розвиток порту Гвадар як компонента китайської ініціативи "Один пояс, один шлях" не забезпечив очікуваного рівня переміщення вантажів за останні п’ять років, иож Китай стає дедалі обережнішим щодо інвестування в Пакистан. 

З моменту створення CPEC у 2015 році китайські інвестиції мали вирішальне значення для економіки Пакистану. Окрім пом’якшення проблем з електропостачанням, Пакистан використовував китайські гроші для розплати з іншими кредиторами, включаючи Саудівську Аравію та ОАЕ. Тим часом спостерігачі стурбовані тим, що приплив китайських грошей може сприяти економічній залежності від все більшої кількості проектів CPEC.

Скорочення китайських прямих іноземних інвестицій у кварталі, що завершився у вересні, співпало зі збільшенням інвестицій із США. За три місяці інвестиції США підскочили в чотири рази до 100,9 млн. доларів, тоді як у Китаї вдвічі до 76,9 млн. доларів.

Експерти вважають, що занадто спрощено інтерпретувати це як просто вступ грошей США на заміну Китаю. США не готові інвестувати більше в Пакистан через свій минулий досвід і довгострокове співробітництво Пакистану з Китаєм, тож країні доведеться шукати кошти в інших місцях, якщо він не зможе отримати їх з Пекіна.

Довідка

"Один пояс, один шлях"  — це глобальна стратегія розвитку інфраструктури ініційована КНР. Вона було прийнята урядом КНР у 2013 році для інвестування майже у 70 країн та міжнародних організацій. Її вважають центральною у зовнішній політиці Генерального секретаря Комуністичної партії Китаю та лідера КНР Сі Цзіньпіна, котрий анонсував стратегію як "Економічний пояс Шовкового шляху". Ініціатива була включена до Конституції КНР у 2017 році.