Заробити на папері: як рециклінг допоможе зберегти українські ліси


Виловити сміття з океану або нарешті спробувати переробляти смартфони і добувати з них золото – ідеї, які вже втілюють у життя десь за кордоном. Проте Україна – одна з країн, де сировину для переробки можна знайти мало не в кожному дворі. Зокрема, ті самі автомобільні шини, яких тільки в Києві вистачить для безперебійної роботи переробного заводу, а в масштабах країни – на кілька сотень таких заводів. Однак українські виробники й досі купують більш якісну сировину за кордоном. Як бізнес може заробити на переробці відходів і чому варто переходити до сталого споживання, розповів Mind директор FSC Україна Павло Кравець.


Forest Stewardship Council®, FSC® (Лісова опікунська рада) – неурядова, некомерційна членська організація, яка була заснована 1993 року групою екологічних організацій, лісових компаній, трейдерів і лісових профспілок.


На Землі сьогодні живе близько 7,8 млрд людей, за підрахунками німецького фонду DSW. Щодня ці мільярди споживачів продукують мільйони тонн сміття, накопичивши уже близько 2 млрд тонн загалом станом на 2021 рік. Відходи отруюють воду, землю, повітря, нас із вами та безпосередньо впливають на пришвидшення глобальних змін клімату. Ми досі живемо так, немов маємо запасну планету у своїй кишені, а вона дійсно необхідна вже зараз, за даними The Word Counts. Як наслідок, через надмірне використання ресурсів планети, цьогоріч День екологічного боргу почався на місяць раніше, ніж минулого. Щороку це нова дата, яку дослідники встановлюють, коли обсяг використаних природних ресурсів починає перевищувати той, що Земля здатна відновити за рік. У 2021 році світ почав жити в позику в довкілля з 29 липня.


Та як же людству, якщо не повернути, то хоча б не позичати більше в природи? Можна просто використовувати повторно як виробничий ресурс усі продуковані нами відходи. Саме вторинна переробка сировини – основний спосіб контролювати критичну ситуацію зі забрудненням довкілля та вичерпністю сировинних запасів планети, при цьому отримуючи ще й економічну вигоду.


Екскурс в історію. День вторинної переробки


Можливість повторного використання сировини турбувала наших предків ще тисячоліття тому. Наприклад, у Японії в IX столітті було надзвичайно популярним використовувати перероблений папір, це стало неодмінною умовою виробництва й споживання такої продукції. Японська культура загалом розглядає вторинний папір ціннішим за новий, тож його часто використовували для написання картин і поезії найважливіші постаті того часу. Європа також не відставала.


Надзвичайно цікавим є дослідження англійських істориків про переробку відходів у середньовічній Англії. У тогочасному міському суспільстві, де сировина могла бути відносно дорогою, а прибуток за роботу невеликим, повторне використання відходів і побічних продуктів було важливою частиною ремісничої стратегії. Відходи м’ясників давали сировину для виробництва свічникам та пекарям. Виробники свічок, до речі, взагалі купували недопалки у своїх же клієнтів і повторно використовували їх для виробництва нової продукції.


Для нашого сприйняття зараз досить незвично те, що люди з професією лахмітника (купували зламані або старі речі у багатших, ремонтували та продавали біднішим) були дійсно заможними та поважними особами. Сьогодні ми називаємо таку економіку циклічною, або циркулярною, й економісти та екологи вважають її перспективою наступних десятиліть.


Та вперше День вторинної переробки з’явився у США 1997 року, коли 15 листопада американці офіційно відзначили America Recycles Day (День, коли Америка переробляє відходи). Уряд підтримав думку екологів щодо необхідності більшого заохочення громадян здавати відходи для вторинної переробки і купували продукцію, виготовлену з вторинної сировини. Та цьому передували десятиліття активізму, певно, вперше в глобалізованому індустріальному світі зрозуміли корисність повторного використання ресурсів під час Другої світової війни. Тоді сотні тисяч волонтерів збирали олово, гуму, сталь і папір, щоб забезпечити всім необхідним свої армії, які боролися з нацизмом і фашизмом.


Позаяк питання утилізації сміття та вторинної переробки для України стоїть особливо гостро, варто підіймати тему його вирішення якомога частіше. За дослідженнями міжнародних моніторингових груп наша країна посідає 9-те місце у світі за кількістю відходів на душу населення. За словами Андрія Мальованого, ексголови Державної екологічної інспекції, щороку в Україні утворюється понад 470 млн тонн промислових і побутових відходів (93% непотребу вивозять на сміттєзвалища та полігони, більш як 2% спалюють, а лише 4,5% йде на переробку).

До європейських стандартів і середньостатистичного числа вторинно перероблених відходів у 47% шлях для України досить довгий. Та, щоб здолати його, для початку варто розібратися в різновидах вторинної переробки.


Різновиди вторинної переробки


Можливо, раніше ви чули такі поняття, як ресайклінг, даунсайклінг, апсайклінг. Усе це різновиди вторинної переробки (рециклінгу), що позначають різні підходи до неї. 


З англійської ресайклінг означає «процес виробництва сировини з вторсировини». Такі речовини, як папір, пластик, метал, скло і складніші композитні матеріали, наприклад, тетрапак (декількох шарів картону, поліетилену та фольги) можуть бути перероблені і трансформуватися до повної невпізнанності. Даунсайклінг – теж переробка. У цьому разі якість сировини знижується, тому з неї не можна зробити ідентичний продукт. Наприклад, одяг, що непридатний для повторного використання подрібнюються і перетворюються на регенероване волокно, яким можна набивати м’які меблі чи застосовувати як будівельних матеріалів.  Але з цього волокна не вийде знову зробити одяг.


Апсайклінг – це такий собі погляд на старі речі з нового кута зору, доопрацювати чи перевинайти. Завдяки майстерності та креативності багато людей і компаній перетворюють матеріали, що відслужили свій термін, в товари вищої якості та вартості, ніж вони були до того.


Вторинною сировиною є пластмаси та поліетилен, скло й метал, тканини та деревна продукція, їжа. Усі відходи легкої та важкої промисловості, можна використовувати повторно, і технології для цього вже існують. Будівельне сміття після подрібнення стає сировиною для виробництва сучасних будівельних та оздоблювальних матеріалів, а також частиною суміші для дорожнього покриття, власне, як і автомобільні шини. З пластикових пляшок можна зробити одяг, тканини, іграшки та врешті-решт нові пластикові пляшки. Промислові пластикові відходи стають джерелом для виготовлення меблів, труб, різновидів тари, плівки, корпусів техніки тощо.


Переробка алюмінію, наприклад, знижує забруднення води на 97% в порівнянні з циклом видобутку руди, а викиди токсичних газів в атмосферу скорочуються на 95%. 


Макулатура ж є сировиною для різних видів паперу, тканин і навіть будівельних матеріалів також. ЇЇ об’єм складає дещо менше половини всіх твердих побутових відходів. Тобто в середньому кожна сім’я за рік відправляє в сміттєпровід більш ніж 150 кг паперу, хоча його можна переробляти до 6 разів. Строк розкладання газетного паперу на звалищах триває 2–3 місяці, картону – 1 рік та офісного паперу – 2 роки.


Використовуючи макулатуру як сировину, вдається уникнути вирубки понад 5 млн дерев, зберігаючи біорізноманіття в наших лісах, адже 60 кг переробленого паперу зберігає одне доросле дерево.


Вторинна деревина також може отримати друге життя, з неї виготовляються меблі та покриття для підлоги. Споживач може легко зрозуміти, що продукція виготовлена з повторно переробленої сировини завдяки спеціальному маркуванню.


Для деревної продукції таким є, наприклад, FSC Recycled, яке ставиться лише на вироби, що містять понад 70% переробленого матеріалу. Завдяки ньому стало можливим захистити й ті ліси, які не є сертифікованими. Якщо продукція має подібне маркування, то це означає, що вона виготовлена із сировини відповідально керованих лісів.


Повторне використання деревини дозволяє зберегти ліси для наукової, екологічної і соціальної (рекреаційних) мети, а споживачам дає впевненість у тому, що вони не сприяють глобальному знищенню лісів і зміні клімату. До речі, згідно з дослідженням GlobeScan у 15 країнах світу, 72% покупців переважно обирають продукцію залежно від того, чи впливає її виробництво на зміни клімату. А вибір покупця так само стимулює бізнес рухатися в напрямку сталого розвитку.


Україні потрібна трансформація системи роботи з відходами


Площа сміттєзвалищ та полігонів в Україні сягає 9000 га. Офіційних. Нелегальних же навіть складно полічити. Так, лише в Київській області за першу половину 2021 року Держекоінспекція за допомогою супутникових даних виявила близько 900 га стихійних сміттєзвалищ. Для наочності, площа Майдану дорівнює 3,63 га. Тобто на Київщині територія смітників дорівнює площі 248 Майданів. Разом із тим вітчизняному бізнесу доводиться закуповувати макулатуру за кордоном.


За інформацією, за 2018 рік Україна купила в ЄС понад 392 000 тонн макулатури для того, щоб забезпечити виробничі потужності підприємств вторинною сировиною. Доводиться імпортувати макулатуру й сертифікованому FSC Київському картонно-паперовому комбінату, одному з найбільших в Європі підприємств із випуску картонно-паперової продукції. Це підприємство покриває 30% ринку відповідної продукції в Україні та переважно використовує на виробництві саме макулатуру.


Що стане рятувальним жилетом для всієї системи утилізації та переробки відходів?


Необхідна повна трансформація цієї системи відповідно до декларованих нашою країною цілей на СОР26. Варто діяти згідно з ухваленою минулого року Національною стратегієюі управління відходами в Україні до 2030 року, першочергово створивши відповідну інфраструктуру. 


Важливим є саме комплексний підхід до врегулювання законодавства, яке мотивуватиме бізнес переходити до відновлюваних джерел енергії та, використовуючи рециклінг, вмикатися в циклічну економіку. Так само, як і широкомасштабна просвітницька кампанія об’єднаного громадського, бізнесового та урядового секторів, спрямована на виховання і прищеплення відповідального споживання українцям.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.