Східне загострення: чому РФ знову стягує війська до українського кордону


Днями США повідомили союзникам із ЄС, що Росія може розглядати можливість вторгнення в Україну, враховуючи зростання напруженості між Москвою та НАТО через мігрантів та постачання енергоносіїв. Раніше президент США Джозеф Байден відправив директора Центрального розвідувального управління (ЦРУ) Вільяма Бернса до Москви з метою попередити Кремль: США уважно стежать за скупченням російських військ біля кордонів України. Що може стояти за цими діями країни-агресора і як на це реагувати Україні, розповів військовий експерт Михайло Жирохов.


Осіннє загострення ситуації на Донбасі, очевидно, було підготовленим, оскільки практично відразу (а точніше, навіть за кілька днів до цього) після звинувачень України в порушенні Мінських домовленостей і просуванні української армії в «сірій зоні» почалося чергове накопичення російських військ біля українських кордонів. Причому якщо навесні про подібне заговорив Київ, то зараз сигнали пішли безпосередньо з Вашингтона – на рівні «американських фахівців на умовах анонімності», проте через впливове видання Washington Post.


Чому Росія стягує війська


Як стверджують західні експерти, сьогодні ми бачимо черговий етап підготовки до повномасштабної війни, адже під час весняних маневрів було накопичено всю необхідну інфраструктуру для базування додаткових військ. Мало того, окремі частини 41-ї загальновійськової та 1-ї гвардійської танкової армій не повернулися до місць постійної дислокації (Новосибірськ і Москва відповідно). Очевидно, це були тилові частини, що дозволило восени розпочати повноцінне розгортання.


Американці наводять дані супутникової розвідки щодо концентрації техніки на базі РФ у місті Каменськ-Шахтинський – всього за 27 км від неконтрольованого Україною прикордонного переходу «Ізварине».

При цьому нинішнє «брязкання зброєю», на відміну від весняного, супроводжується вкрай агресивною риторикою щодо України як з боку самого Путіна, так і Медведєва (який є близьким до нього, але має більше можливостей, щоб  виражати позицію держави більш відверто).


Звучать теза про «червоні лінії», загрози, що РФ ніколи не дозволить «територіям, що історично належать Росії», бути використаними проти неї.


Звичайно, йдеться лише про Україну – навряд чи російське керівництво готове зараз «зчепитися» з НАТО за балтійські країни чи Польщу. Адже Кремль прямо говорить, що його турбує розширення співробітництва НАТО з Україною і що на території України хоч і немає баз НАТО, натомість достатньо військовослужбовців у рамках «тренувальних місій». І нібито саме це для Кремля – горезвісна «червона лінія».


Як США реагують на дії РФ


З огляду на геополітичну ситуацію – назрівання конфлікту США та Китаю за Тайвань, близькі до розриву відносини Європи та США, енергетичну кризу, яка може зв’язати руки європейцям – російське військово-політичне керівництво, мабуть, побачило «вікно можливостей». І найімовірніше ухвалено рішення про те, щоб офіційно окупувати південно-східні області України під маркою «миротворців» – і не важливо, що без мандату ООН чи ЄС, для хоча б часткової легалізації є, наприклад, така структура, як СНД.


При цьому не можна сказати, що США не реагує на російську активність. Так, у Чорне море зайшов есмінець ВМС США з керованою ракетною зброєю Porter і штабний корабель Mount Whitney із співробітниками штабів флоту та Військово-морських ударних сил НАТО, які входять до складу 6-го флоту. Офіційна версія – «для взаємодії із союзниками та партнерами НАТО».


Варто сказати, що власне Mount Whitney призначений для управління масштабними десантними операціями та використання як плавучий штаб. Серйозного ракетного озброєння він не має – лише дві 35-мм гармати, кілька кулеметів і корабельний зенітний комплекс малого радіусу дії.


Це «жирний» натяк Росії на великі неприємності в разі розв’язування локальних бойових дій на сході України, тому що для того, щоб застосувати ті самі крилаті ракети типу «Томагавк», американському флоту не потрібно входити до Чорного моря – дальності пуску вистачить і з району східного Середземномор’я, а ось щоб координувати дії різнорідних сил, вкрай необхідна саме координувальна структура, якою і може виступити Mount Whitney.


Чим можуть здивувати США


І є ще один вкрай неприємний для Росії момент – американці досить активно почали впроваджувати свою нову концепцію «багатосферної битви», одним із ключових моментів якої є широке застосування відносно недорогої високоточної зброї.


Лише за 2021 рік у Європі пройшли два цікавих тренування щодо швидкого розгортання реактивних систем залпового вогню на віддаленому театрі бойових дій.


Якщо коротко, то схема така – з авіабази «Рамштайн» (Німеччина) літаком МС-130J Сил спеціальних операцій США на передові позиції перекидаються установки реактивної системи залпового вогню на колісному шасі. HIMARS (High Mobility Artillery Rocket System) з коригованими боєприпасами, які проводять електронні пуски ракет по заздалегідь визначеним цілям на території Росії та Білорусі.


Причому робиться це в украй стислий термін: посадка літака, норматив на ураження цілей на відстані від 15 до 300 км – на все не більше 30 хвилин. Далі 15 хвилин на навантаження і за годину з моменту посадки літак має вилетіти назад до Німеччини.

Жирохов
Американська реактивна система залпового вогню на колісному шасі HIMARS


Фото: wikipedia.org


Наразі схема вже відпрацьована на Румунії, Латвії та, що цікаво – Швеції, яка формально не входить до НАТО. У такий спосіб американці демонструють силу насамперед у Балтійському регіоні та Калінінградському анклаві.


У будь-якому разі хотілося б сподіватися, що американці чудово розуміють, що від їхніх дій залежить стабільність у Європі, а українські військові мають конкретний план відбиття можливої агресії.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.