Шанс Вернидуба

Cічень 2017-го. Сиджу у вестибюлі запорізького готелю “Україна”. Проїхав не одну сотню кілометрів, аби зустрітися й поговорити з Юрієм Вернидубом. Торік його визнали найкращим тренером України зробив луганську “Зорю” бронзовим призером чемпіонату, фіналістом Кубка. Грав у Лізі Європи проти “Манчестер Юнайтед” Жозе Моуріньйо, який згодом виборе трофей.

Вернидуб заїжджає за мною на своєму авто. Пропонує покататися містом, а потім посидіти й випити кави. Бесіда триває півтори години. Тренера постійно відволікають знайомі. Вітають з Новим роком. Бажають, щоб був не гірший за попередній.

Миколайович зізнається у симпатії до “Челсі”. Відповідаю, що моя пристрасть італійський “Мілан”. Він переживає сумні часи, бо Берлусконі-власник постарів і не дає клубу ради. Співрозмовник розуміюче хитає головою й каже, що буде свято й на нашій вулиці.

Зараз колишній прем’єр Італії вже не має стосунку до футбольної команди. Вона почала свій підйом і тішить вболівальників. Проте минулий чемпіонат все одно програла “Інтеру” найпринциповішому своєму супернику. Хоча й вийшла до Ліги чемпіонів.

“Мілан” там опинився вперше з 2014-го. Вернидуб натомість дебютував. І прогримів на всю Європу очолюючи молдовський “Шериф”, обіграв донецький “Шахтар” та іспанський “Реал”.

Найближчого вівторка на нього чекає виїзний матч з “Інтером”.

Має шанс влаштувати свято й на нашій вулиці.